Стягнення заборгованості по розписці

Нерідко через брак часу і економії матеріальних витрат за послуги нотаріуса при оформленні договору позики, сторони оформляють боргові зобов’язання шляхом написання розписки. Згідно з Цивільним Кодексом України боргова розписка – достатній документ, що підтверджує факт позики, а також дійсну передачу кредитором грошових знаків або інших речей позичальникові. За статтею 1047 ЦКУ мова йде про суми, в 10 разів перевищують неоподатковуваний мінімум – 170 грн., Якщо кредитором є юридична особа, то ця норма не встановлюється (ч.1 ст. 1047 ЦКУ). Крім того, чинним українським законодавством передбачено термін позовної давності – три роки з моменту дати повернення боргу, яка обов’язково повинна бути вказана в розписці. В іншому випадку кредитор позбавляється права звернення до органів правосуддя.

Порядок стягнення заборгованості умовно поділяється на три періоди:

· Досудовий розгляд;

· судовий процес;

· виконавче виробництво.

Повернення боргу в кожному індивідуальному випадку можливий на будь-якому з перерахованих вище етапів.

Суть початковій стадії стягнення боргу полягає в тому, що кредитор складає і надсилає рекомендованим листом з повідомленням письмову претензію до боржника. Цей етап обов’язковий, т. К. Дуже часто розписки оформляються без належного дотримання правил (наприклад, не зазначений граничний термін повернення боргу). Звернення ж до судових інстанцій можливо тільки у випадках, коли існує підтвердження відмови боржника повернути тимчасово запозичені кошти / майно, або дата такого повернення явно прострочена. Отримання претензії позичальником стає початком закінчення терміну в 30 днів для можливості сплати боргу. Велика ймовірність, що загроза подальшого розгляду в суді і як результат – суворе покарання, спонукає боржника до повернення позики.

Якщо перераховані вище дії не подіяли і потрібний результат не досягнутий, то потрібно переходити до наступного кроку – звернутися до суду з позовною заявою про стягнення боргу по розписці. Такий документ подається (відповідно до ст. 15, 109 ЦПКУ) в судовий орган загальної юрисдикції за місцем знаходження боржника. Після подачі позову пропонується адресувати до суду додаткову процесуальну документацію. Наприклад, заява про забезпечення позовної заяви шляхом накладення арешту на майно позичальника. Для цього необхідно мати точні і докладні дані про власність, якою володіє неплатник.

Коректно оформлена розписка є безперечним доказом і значно полегшує процес повернення боргу. Основні вимоги:

· Документ повинен бути власноручно написаний дебітором (т. К. При необхідності проведення почеркознавчої експертизи декількох букв в підпису може не вистачити для категоричного висновку автентичності листа);

· Вказані повні П.І.Б. обох сторін і максимально повні відомості про позичальника – прописка і фактичне місце проживання; дані паспорта (бажана власноруч завірена копія паспорта); ІПН;

· Позначена конкретна дата повернення позичених коштів, їх сума (числом і прописом) із зазначенням в якій саме валюті чекає повернення;

· Розмір процентної ставки, якщо така передбачена;

· Обов’язковий для вказівки той факт, що на момент написання розписки гроші вже отримані позичальником;

· Дата написання розписки та підпис ліквідата.

Оптимальний варіант, якщо розписка написана при свідках.

Як показує практика, на рішення суду впливають такі чинники: якість оформлення розписки; особистісні характеристики і матеріальний стан позичальника; сума боргу. Відповідно до ст. 224 ЦПКУ неявка відповідача на судовий розгляд не є перешкодою для розгляду справи.

При позитивному вирішенні спору на користь позивача (рішення видається після його вступу в силу – через 10 днів) борг примусово стягується виконавчою службою при безпосередній участі позичальника.